Вплив доксицикліну на життєздатність клітин та оцінка цитотоксичного впливу in vitro на етапі доклінічних досліджень

Abstract

Доксициклін привертає увагу дослідників як потенційний модулятор загоєння ран завдяки своєй антимікробної дії та протизапальної та протефібротичноюї властивостям. Мета дослідження - проаналізувати методи визначення цитотоксичності доксицикліну на процес загоєння ран на етапі доклінічних досліджень та його потенціал для розробки антибактеріальних ранозагоювальних засобів місцевого застосування. Встановлено, що доксициклін у концентраціях, застосовуваних у моделях регенерації ран, характеризується сприятливим цитобіологічним профілем та не проявляє цитотоксичної дії на клітини шкіри та сполучної тканини. Кандидати на лікарські форми на основі доксицикліну, як нанофібрильні мембрани та гідрогелі, виявляють високу біосумісність та сприяють прискоренню репаративних процесів, що підтверджується підвищенням швидкості закриття ран (≈21–56%), посиленням реепітелізації та зниженням експресії ММР.

Doxycycline attracts the attention of researchers as a potential modulator of wound healing due to its antimicrobial action and anti-inflammatory and pro-fibrotic properties. The aim of the study is to analyze the methods for determining the cytotoxicity of doxycycline on the wound healing process at the stage of preclinical studies and its potential for the development of antibacterial wound healing agents for local use. It was established that doxycycline at concentrations used in wound regeneration models is characterized by a favorable cytobiological profile and does not exhibit cytotoxic effects on skin and connective tissue cells. Candidates for doxycycline-based dosage forms, such as nanofibrillar membranes and hydrogels, exhibit high biocompatibility and contribute to the acceleration of reparative processes, as evidenced by an increase in the rate of wound closure (≈21–56%), increased re-epithelialization and decreased MMP expression.