Доба ВІА «Смерічка» в українській традиційній естраді

Abstract

Період 1966-90-х рр. ознаменував появу нового етапу у формуванні популярного мистецтва України як «Доба ВІА». Це відрізнялася від попередніх (зокрема, академічних) етапів змінами стильового напрямку (привнесенням в українське мистецтво стилю «біг-біт»), тембровою пе-реорієнтацією інструментарію колективів, пов’язаною з досягненнями епохи НТР (науково-технічної революції), а також – зверненням до традиційних фольклорних джерел і широким використанням народно-пісенних зразків (особливо гуцульського та буковинського регіонів, позначених акцентованою темпо-ритмічною складовою). Основним джерелом популяризації пісенних прикладів ВІА були: телебачення, радіомовлення, кінофільми, відео кліпи. Це й сприяло еволюціонуванні звукозаписної та звуковідтворюючої техніки, появі нових прийомів у вико-ристанні електромузичного інструментарію. Бурхливий розвиток музично-технічних та техноло-гічних процесів скомпонував утворення чисельної кількості аматорських вокально-інстру-ментальних ансамблів на теренах колишнього СРСР, а особливо – України. Здебільшого то були гурти аматорського музикування (насамперед, у школах, технікумах, університетах та установах клубного характеру), де співали не тільки українські пісні, а й активно переймали та долучали до свого репертуару найпопулярніші зразки європейських виконавців і груп. Історично епоха розквіту ВІА започаткувала перехід самодіяльно-аматорської творчості молодих артистів до рівня професійного музикування, про що свідчило включення кращих артистів із колективів до штату обласних і республіканських філармоній та концертних об’єднань.