Архітектура кризової реальності: від медіа до політики — суспільні настрої, етика, протоколи, методи й технології

Abstract

У статті проаналізовано, як масова комунікація та суспільні настрої спільно формують «кризову реальність» — колективне уявлення про загрозу, її причини, наслідки та стратегії реагування. Масову комунікацію розглянуто водночас як процес передавання повідомлень і як соціальний інститут із власними правилами, ролями та центрами влади. Доводиться, що в кризові періоди загострюється подвійна природа медіа: інтегративна функція («соціальний клей», який забезпечує координацію та згуртованість) діє одночасно з конфліктною функцією, за якої медіапростір перетворюється на поле боротьби інтересів і конкуруючих інтерпретацій.